Блоги ВиДи АвтоСити

Кризові явища в економічному житті України тривають. Вони не могли зникнути одномоментно. Не вирішено багато стратегічних питань і проблем, що накопичилися минулого, у тому числі докризового, періоду. Економіка подає перші позитивні сигнали. Держава задає напрямок руху капіталів і якісь сигнали для інвесторів. Завжди за державними інвестиціями йдуть приватні, як вітчизняні, так і зарубіжні. Прикладом, може служити твердження Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні ЄВРО-2012, яка, по суті, націлена більше на інвестиційну привабливість країни. В результаті виконання Програми планується, що в період до 2012 року: - Буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництва і реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури, інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.; - Створення понад 15 тис. нових робочих місць для забезпечення експлуатації та обслуговування об'єктів чемпіонату. При цьому очікуваний обсяг податкових надходжень до бюджетів може скласти близько 28 млрд. грн. У цілому механізми прийняття рішень та реалізації державних інвестицій завжди викликають безліч запитань і нарікань у громадськості. Корумпованість, затяжні інтервали часу від ідеї до початку, принципи вибірковості та пріоритетності. Питання не нові й знайомі не тільки нашій державі. Пройшли ті часи, коли при Радянському Союзі частка державних інвестицій коливалася від 17 до 30% ВВП. При планованому дефіциті в 5,6% від ВВП на 2010 рік про це мріяти, як говоритися, не шкідливо. Тому державними мужами вибираються нові й непрямі інвестиційні багатоходівки, де залучаються чужі гроші, через брак своїх. Наприклад, тісна співпраця в атомній енергетиці. Як результат, фінансова допомога РФ в будівництві третього і четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, оціночна вартість яких знаходиться в межах 5-6 млрд. дол. Крім цього, підписання гучних Харківських угод, в майбутньому дозволить нам заощаджувати близько 4 млрд. дол. на рік. Ці ж кошти, як мінімум можна закладати в бюджеті на інвестиційні напрямки. Економічне зближення з Росією, в тому числі, вже допомогло вирішити і тактичні завдання Уряду. Це залучення короткострокового кредиту від ВТБ на покриття бюджетного розриву (близько 2 млрд. дол.), поки ведуться стратегічні переговори з МВФ. До честі наших чиновників, хотілося б додати, що частина запланованих коштів, після отримання розширеного кредиту від МВФ, держава спрямовує не тільки на покриття дефіциту, а й на інвестиції в економіку країни. Хоча конкретики поки немає. Політичний європейський вектор несподівано теж приносить свої плоди. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвиток країн Центральної і Східної Європи. За його прогнозами «ми бачимо значне зростання економіки в Росії, Туреччині і Україні ...». Виходячи з цього Банк, який не кредитує, а інвестує, вже цього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій в обсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізації Української ГТС 400-450 млн. дол., 200-225 млн. євро на завершення будівництва автотраси Київ-Чоп. Також ЄБРР має намір виділити Україні. близько 90 млн. євро інвестицій на безповоротній основі. Україна стає стратегічно привабливою. Знайдено механізм прямих інвестицій в економіку України за допомогою державних інститутів. В результаті, щонайменше, припинився відтік інвестиційних коштів з корпоративного сектора. Створюються передумови економічного зростання.

17 червня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Податкового кодексу, що був розроблений урядом. В проекті кодексу закладено цілий ряд прогресивних положень, направлених на стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку. Добре опрацьований розділ, присвячений оподаткуванню прибутку підприємства. Проте в нинішньому варіанті документа міститься, на мій погляд, досить багато системних недоліків та помилок. Головний недолік – чітка орієнтованість кодексу на створення більш комфортних умов і розширення повноважень чиновників та дискримінація суб’єктів економічної діяльності. Розширення повноважень контролюючих органів і зростання адміністративного тиску може привести лише до зниження довіри до влади та збільшення обсягів тіньової економіки. Я згоден з тим, що діюче податкове законодавство не дозволяє уряду ефективно адмініструвати систему збору податків через велику кількість «податкових ям» - наприклад, за рахунок переведення в готівку грошових коштів через «конвертаційні центри» або за рахунок угод з офшорними компаніями. Це ж законодавство не вигідне і цивілізованому бізнесу, оскільки дозволяє недобросовісним конкурентам, не сплачувати податків, занижувати ціни на свої товари та послуги. Безумовно, необхідно виводити економіку з податкової тіні і таким чином розширяти податкову базу. Всі повинні платити податки. Однак, неможна проводити детінізацію економіки виключно через посилення фіскального тиску на бізнес, розширення прав і можливостей контролюючих органів і посилення відповідальності платників податків. Паралельно потрібно створювати умови, коли підприємцям буде вигідніше платити податки, ніж розробляти ризикові схеми по їх мінімізації. Підприємців особливо турбує нова норма відносно визначення «звичайних цін». Дійсно, така практика в світі існує, однак порядок визначення повинен бути прописаний максимально чітко і докладно. Цього в кодексі не зроблено, а значить, створені можливості для свавілля і волюнтаризму з боку чиновників. Податківці зможуть диктувати підприємцям ціни купівлі і продажу сировини та матеріалів. Також викликає серйозні заперечення норма про запровадження непрямих методів визначення податкових зобов'язань. Оскільки і вона не деталізована, це може призвести до необґрунтованого втручання податківців в особисте життя підприємців. Особливо багато недоопрацювань міститься у другому розділі кодексу, який регламентує питання адміністрування податків, прав та обов’язків платників податків та податкових органів. Наприклад, тепер співробітники ДПАУ отримують право допросити співробітників чи власників підприємств і, навіть, призводити обшук у них вдома – без санкції суду. В цілому проект кодексу не передбачає зручної для підприємців процедури узгодження податкових зобов’язань. А податківці отримують право безакцептного, тобто без згоди підприємця, списання коштів з рахунків підприємств. Крім змін зазначених процедур, необхідно створити врівноважені умови для зростання економіки. Я пропоную: - знизити ставки податку на прибуток підприємств і прибутку на добавлену вартість не тимчасово, на три роки, а на постійній основі; - кардинально змінити механізм адміністрування ПДВ, запровадивши процедуру автоматичного відшкодування податку; - одночасно з проведення податкової реформи провести амністію капіталів в Україні, щоб позбавити підприємців від ризику націоналізації і експропріації своїх активів. Також з тексту кодексу потрібно вилучити норми по адмініструванню податків, які різко погіршують положення платників податків. Серед них: - дозвіл податковим органом проводити позапланові перевірки без рішення суду; - норми, спрямовані на обмеження банківської таємниці. Після прийняття Податкового кодексу положення підприємців повинно, як мінімум, не погіршиться, в порівнянні з діючим законодавством. Можна використати досвід Казахстану. Податковий кодекс цієї країни, підготовлений із залученням висококласних міжнародних експертів і прийнятий кілька місяців тому, рахується зразковим серед країн СНД. Його можна було б прийняти за основу для розробки українського податкового законодавства. Уже очевидно, що часу до закінчення поточної сесії Верховної Ради (9 липня), недостатньо для повноцінної підготовки Податкового кодексу України. Я рекомендував би уряду відмовитися від ідеї форсованого прийняття цього документу і перенести голосування за проект Податкового кодексу в другому читанні на осінь для того, щоб у спеціалістів, депутатів і підприємців був час для якісного доопрацювання цього документу.

Шановні вкладники «проблемних» банків! Як президент Всеукраїнської громадської організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг» повідомляю, що організація пропонує Вам допомогу в отриманні депозитів з «проблемних» банків. Пропозиція передбачає перехід на обслуговування вкладників із «проблемних» банків в інший банк, що дозволить вирішити проблему повернення Вашого депозиту. У разі зацікавлення пропозицією телефонуйте у колл-центр ВГО «Захисту прав споживачів фінансових послуг»: 0 (44) 501-01-87. Раді Вам допомогти!

Під ліквідацією суб'єкта підприємництва, в тому числі і банківської установи, розуміється припинення його основної діяльності з виключенням із державного реєстру (єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Ліквідація тягне за собою припинення прав і обов'язків суб'єкта підприємництва без переходу прав та обов'язків іншим особам. На відміну від банкрутства, яке підтверджує неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ліквідація суб'єкта підприємництва може бути, як добровільна (за рішенням засновників), так і примусова (наприклад, постанова суду). У разі виникнення ознак неплатоспроможності, банківські установи, як суб'єкти господарської діяльності, керуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але в тій частині, яка не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність». Основним ініціатором ліквідації банку, при виникненні фінансового дисбалансу або неможливістю справлятися зі своїми зобов'язаннями, виступає основний фінансовий регулятор всієї банківської системи України - НБУ. Дії Нацбанку щодо фінансового оздоровлення банку, можна розбити на: • Призначення в банк тимчасової адміністрації (видається відповідна Постанова, в якій визначено тимчасовий адміністратор, коло його повноважень, термін дії тимчасового адміністратора). Дана Постанова обов'язково публікується в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше трьох днів з дня прийняття такого рішення (наприклад, такі банки, як «Укрпромбанк», «Родовід банк», «Національний кредит»). • Додаткове введення в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів (на термін не більше 6 місяців і стосується зобов'язань, термін виконання яких виник до призначення тимчасової адміністрації). При цьому мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій і на задоволення вимог за зобов'язаннями, які виникли під час дії тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка та суми збитків, які банк був зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які існували до введення мораторію. Якщо ж, по закінченні 6 місяців з дня введення тимчасової адміністрації, у разі неможливості відновити фінансовий стан банку, НБУ може бути прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку. Також, ініціювати процедуру банкрутства можуть кредитори банку, які дочекались обмеження мораторію і пред'явили вимоги після закінчення цієї процедури та не отримали задоволення своїх вимог. P.S. До речі, в даний час, внесені зміни в законодавство, якими забороняється на забезпечення позову зупиняти рішення НБУ про призначення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Мова йде про Закон "Про внесення зміни до деяких законів України (щодо недопущення зловживання правом на оскарження). Іншими словами на сьогодні заборонено скасовувати ліквідацію банків, навіть в судовому порядку.

Ринок фінансових послуг невидимий. Хоча практично всі громадяни, тим або іншим чином причетні до кругообігу «послуг в гроші» і навпаки. І в якийсь момент може здатися, що немає управи на банк, який «заморозив» твій внесок, або на страхову компанію, яка на століття відкладає виплату за страховим випадком.

Незважаючи на кризу, тема автокредитування на сьогоднішній день залишилась актуальною. Всеукраїнська громадська організація «Захисту прав споживачів фінансових послуг» вирішили провести дослідження реальної вартості автокредиту, враховуючи середньо-оптимальні умови кредитування, які пропонуються потенційним споживачам.